Головна › Зимова пора › Том 1. Розділ 22
Іхьонове життя того дня нічим не відрізнялося від звичного —аж поки не з’явився Ку Синхьок. Той самий, із яким вони розійшлися дев’ять років тому.— Ми що, вже й таким торгуємо?Не знав, що ви навіть чоловіків за гроші підставляєте.Синхьок, який постав перед ним як власник клубу «Нексус», де працював Іхьон,ледь зустрівшись із ним, одразу ж кинув отруйні слова.Він дивився так, ніби перед ним щось бридке — з відвертою, неприхованою відразою.— Але чого ти дивишся на людей такими очима? Аж ріже.Я ж даю шанс старому знайомому.Наче підтверджуючи, що біда рідко приходить одна,після цієї зустрічі життя…
Сторінки розділу відкриваються в читачі на цій сторінці.