Головна › Каталог › Зимова пора

Іхьонове життя того дня нічим не відрізнялося від звичного —аж поки не з’явився Ку Синхьок. Той самий, із яким вони розійшлися дев’ять років тому.— Ми що, вже й таким торгуємо?Не знав, що ви навіть чоловіків за гроші підставляєте.Синхьок, який постав перед ним як власник клубу «Нексус», де працював Іхьон,ледь зустрівшись із ним, одразу ж кинув отруйні слова.Він дивився так, ніби перед ним щось бридке — з відвертою, неприхованою відразою.— Але чого ти дивишся на людей такими очима? Аж ріже.Я ж даю шанс старому знайомому.Наче підтверджуючи, що біда рідко приходить одна,після цієї зустрічі життя Іхьона стрімко покотилося під укіс.І їхній зв’язок, який, здавалося б, давно мав обірватися,усе одно тягнувся далі — тонкою, але міцною ниткою.— Якщо тобі потрібні гроші — скажи прямо.Настільки приперло, що вже й за побиття людей берешся?Чи тоді ти теж дивився на мене так само — з відразою?Яким був твій погляд… яке в тебе було обличчя?..Минуле, що ніяк не відпускало, міцно тримало Іхьона.— …Давно не бачились, Ку Синхьок.