Головна › Повернення найгіршої лиходійки › Том 1. Розділ 9
Мене засудили до страти. Того дня я справді померла, зберігши в пам'яті лише тихий, глузливий голос: «Шкода дозволяти тобі померти як простій лиходійці. Як щодо того, щоб я дав тобі ще один шанс?»Ні... Я була впевнена, що це кінець. Але, мабуть, усе перевернулося через слова мого найлютішого ворога, який з'явився перед самою моєю смертю.«Ґарене... клятий покидьку!» — це було останнє, про що я подумала.А потім я розплющила очі й опинилася на десять років у минулому. І до того ж — в іншому світі.Якщо вже доля подарувала мені другий шанс, я не збиралася його марнувати. Цього разу не повторю помил…
Сторінки розділу відкриваються в читачі на цій сторінці.