Головна › Мисливець S-класу, який лікує монстрів › Том 1. Розділ 12
Десятиліттями я був мисливцем-химерою — викуваною та викинутою геть зброєю. Але після смерті в глибинах воріт, що кишіли монстрами, я прокинувся... людиною. Тепер, будучи Чон До Уном, я бажаю лише миру — спокійного життя, теплої чашки чаю і жодної демонічної маячні. Шкода, але у долі були інші плани. Спершу загублений цербер розкопав мій сад. Потім нахабний тіньовий звір почав дрімати на ганку. А знаєте, що найгірше? Мої старі «товариші» продовжують з'являтися. Деякі просять про допомогу, інші... націлені на мою голову. Помста? Виживання? Благаю, дозвольте мені хоча б одягнути штани! Починаєть…
Сторінки розділу відкриваються в читачі на цій сторінці.